Розуміють читача та експериментують з форматами. Чому можуть навчити локальні медіа
Багато десятиліть в українському медіапросторі регіональну журналістику вважали надто містечковою, заангажованою та недорозвиненою. За останні кілька років все змінилось докорінно і зараз локальні журналісти можуть багато чому навчити своїх столичних колег. Про це у своєму блозі розповідає Ольга Ситнік запрошена менторка на медіабатл Медіасіті+, змагання між локальними редакціями мережі The City. Ольга — ексголовред “Українська правда. Життя”, ексредактор розділу “Голоси” порталу The Insider, ексспецкор тижневика “Бізнес”, нині журналістка-фрілансерка та проєктна комунікаційниця.
Про вічну боротьбу між регіональними й “столичними виданнями
“Ти працюєш для тисяч, а я — для мільйонів”, — на початку 2000-х років таку фразу зверхньо озвучив оператор одного загальнонаціонального телеканалу, звертаючись до представників друкованих медіа. Знецінюючи нашу роботу, він намагався звільнити собі перший ряд на брифінгу якогось можновладця в аеропорту «Бориспіль».
В ті часи серед журналістів була свого роду градація важливості. “Теліки” вважались богами, а найнижчими в цій касті були журналісти з регіонів. Столичні колеги до них ставилися максимально зверхньо, вважали дуже непрофесійними та побігайками місцевої влади.
Локальні зарозумілих киян теж, м’яко кажучи, не шанували. Спільні заходи в регіонах, на які столичних привозили в престур на блискучих автобусах, розселяли у готелях та окремо «танцювали» в ресторанах, порозуміння між сторонами теж не додавали. Це були часи позерства, зарозумілості й небажання поділитися з колегою цитатою, контактом чи контекстом.
Ближче до людей: як локальні медіа задовольняють читацький попит
Минуло всього 20 років, і все важче знайти людину, яка регулярно дивиться телевізор та справді чекає вечірнього випуску новин, щоб дізнатись головні події дня. Мільйони дуже поріділи (ха-ха).
Хтось скаже, що справа у «Єдиному марафоні», який через війну вимушено транслюють телеканали. Але насправді проблема глибше — швидкість і спосіб споживання інформації змінились у всьому світі. Українці вже зо 5 років читають здебільшого телеграм-канали й повідомлення на сторінках видань у соціальних мережах. З друкованих видань у країні виживають одиниці. А найкращі публікації на сайтах загальноукраїнських видань, таких як ТСН, Українська правда, РБК-Україна, НВ, Цензор, ЛБ та інших, збирають усього десятки тисяч переглядів. 100-тисячна відмітка — це фурор!
Зараз читачам потрібні найсвіжіші новини й матеріали про те, що стосується безпосередньо їх.
Сюрприз?
Та наче ні. Відтоді, як стала журналісткою, не пам’ятаю жодного сімейного застілля чи випадкової компанії, де б не знайшлося людини, яка дуже емоційно розповідала історію про свавілля мера та його оточення, соціальну несправедливість на місцях чи екологічну катастрофу в регіоні, й не завершила цю розповідь проханням «Напишіть про це!».
Не писали. Правило «Ближче до людей» мало в яких редакціях було головним. Десятиліттями більшість столичних журналістів згодовували своїм читачам викриття та сенсації, хоча насправді людей цікавило зовсім інше. Наприклад, чи буде працювати у їхньому селі школа, чи буде тепло у квартирах та коли відремонтують водогін.
Невдоволений читацький попит мав нарешті у щось трансформуватись. Тож кілька років тому в Україні почали з’являтися нові незалежні регіональні видання. Саме вони «розжовують» децентралізацію, реформи медицини й освіти, пишуть матеріали про кожного загиблого на війні Героя, розповідають про волонтерів та благодійні ініціативи, долучаються до інтеграції в спільноти внутрішньо переміщених осіб тощо.
Медіабатл Медіасіті+, змагання між локальними редакціями мережі The City
У липні-серпні Агенція медійного росту “Або”, яка об’єднує понад 70 локальних сайтів, запустила медіабатл для своїх видань. 19 редакційних команд п’ять тижнів “їхали” Україною від міста до міста на віртуальному потязі Медіасіті+ за трьома маршрутами. Вони вирушили з найзахідніших міст, у яких є редакції The City — Рахів, Дрогобич та Червоноград, і доїхали до Запоріжжя, Краматорська та Купʼянська — прифронтових міст, які тримають оборону.
На кожній станції журналісти отримували по три завдання — написати текст з фото чи відео для сайту, зробити публікацію для соціальних мереж та розмістити рекламне промо. Виконавши одне завдання, редакція отримувала 150 балів та їхала далі. На одну тему можна було зробити кілька матеріалів та отримати подвійні бали, також кожна редакція мала завдання від колег.
Ігровий і змагальний формат створив унікальне поле для взаємообміну досвідом, напрацювання нових форматів, прокачування вмінь та ідей для майбутньої роботи. Кожна редакція мала свого наставника — ментора серед досвідчених редакторів агенції або ж запрошених зі сторони.
Як провідниця потягу Медіасіті+, була дуже здивована й вражена локальними колегами. Знайти б оце зараз того оператора для мільйонів і показати, що справді крутого можна зняти для тисяч.
Сильні сторони та круті експерименти локальних медіа
- Поки столичні видання пишуть про те, як ChatGTP й інші сервіси штучного інтелекту відберуть у всіх роботу та ліквідують творчість як явище, локальні медіа пишуть за допомогою ШІ «вічнозелені» публікації на сайт і працюють над покращенням відображення сайту в Google.
- Поки столичні видання ще думають, чи потрібен їм TikTok, локальні медіа вже там — знімають відео про свої міста, рекламують місцеві бізнеси й партнеряться з ними задля змін міста, волонтерства, зборів на Збройні сили України та автівки «воякам-односельчанам».
- Поки столичні видання пишуть дорогі рекламні лонгріди, які ніхто не читає, локальні медіа оновлюють власні медіакіти, йдуть до споживачів, розпитують про справді круті місцеві сервіси й товари, а потім пропонують цим бізнесам розміщення реклами та отримують живі гроші.
- Поки столичні видання пишуть про далекі від людей скандали, локальні розповідають про те, що справді цікавить місцевих мешканців, а ще описують історії людей, яких ви можете знати.
Ось топ-3 моїх улюблених матеріалів із батлу:
- Сайт — (НЕ) Особливі потреби: як живуть у Смілі люди з інвалідністю
- Соцмережі — Веселі ребуси за мотивами тесту Знамʼянка.City про автентичні речі
- Промо — Створив у рідному місті частинку Європи. Історія молодого підприємця з Городка Максима Макогона
Перегляньте їх, і ви погодитесь, що у багатьох аспектах локальні журналісти сьогодні справді працюють крутіше за столичних: вони мають у живому доступі своїх героїв та швидко їх «виловлюють», аналізують проблеми регіону в якому живуть, шукають і пропонують варіанти їхнього розвʼязання, а також знають та вивчають свого читача. І нехай вони пишуть для тисяч, але роблять це з розумінням та душею.
Читайте також:
