Як ми вибираємо і фокусуємо теми в медіа, присвяченому вечору

Назвався грибом — лізь у кошик. Назвалися медіа про вечір — пишіть про вечір! Позиціонування — важливе. І ось чому, пояснює шеф-редакторка напряму тематичних медіа Агенціі Або Ірина Андрейців.

Що у нас після 18:00?

Ми запустили медіа «Вечір» місяць тому зі слоганом «Наповнюємо життя після 18:00». Тобто розповідаємо про вечори в сучасності та історії, радимо, як провести вечірнє дозвілля, додаючи корисностей про цю пору доби.

Тема цікава, але ні

За цей місяць ми відсіяли, без перебільшення, сотні тем, які були хорошими. Так, хорошими. Їх би спокійно могли взяти в роботу великі національні медіа. А ми відкинули. Бо теми були не про вечір.

Такий підхід з одного боку ускладнює роботу з підбору контенту, але з іншого — чітко показує читачам, заради чого до нас варто заходити.

«Це шось новеньке, продовжуйте!» — написали нам під матеріалом про те, як вечорами ходив на гулянки Товариства мочиморд Тарас Шевченко.

У мережі є достобіса статей про Шевченка — цікаві факти про, загальна біографія, аналіз віршів і картин тощо. Але скільки є з фокусуванням на таких вечорах поета?

Вечірні рубрики

Шукаючи теми і фокуси, ми ставимо питання не лише «Чому ця тема цікава?», а «Чому ця тема цікава і ЯК дотична до вечора?».

З вечірньо-тематичними рубриками простіше. Наприклад:

• знаходимо цікавого героя і розпитуємо його чи її про те, як минають вечори;
• або знаходимо експерта чи джерела, які розповідають про вечори героїв минулого (Шевченка, Франка, київських студентів 19 століття тощо);
• обираємо фокус і фотограф знімає фоторепортаж обраного вечірнього міста з описом атмосфери.

Масові популярні теми

З іншими рубриками складніше, коли мова йде про те, чим наповнюють свої вечори люди: музикою, кіно, серіалами, настільними чи комп’ютерними іграми, книгами тощо.

Тому, ясна річ, у нас мають бути новинки по кіно, іграх, книгах тощо. Та про це пишуть сотні сайтів і тисячі авторів. То як бути?

Нам слід пройти по межі, де ми перетинаємося в темах з типовими лайфстайл-медіа, але при цьому сфокусувати / відпрацювати матеріал так, аби не створити відчуття, що такий текст можна прочитати ще на сотні сайтів.

Чи завжди вдається? Ні, сказати так було б лукавством. Бо кіно, музика, мистецтво, книги, тварини, секс — є і в інших медіа.

Тому починаються «танці з бубном»: що ми можемо придумати?

Вдалі приклади

Замість уже класичних у медіа тестів ми запустили інтерактивні кросворди. Одна читачка написала, що один навіть роздрукувала для розв’язування всією сім’єю.

Ми запустили відверті колонки від Пані М. про секс, які полюбили читачі, створили вечірні плей-листи музики і добірки картин про вечері і побачення з експертами в темі, сфокусували добірку театрів не за назвами і виставами, а за акторами, які притягують до себе публіку.

І що це все дає?

Уже за місяць така важка робота, непомітна для аудиторії, показує перші паростки результатів.

Пані М. стала улюбленою позаштатною авторкою «Вечора» за статистикою переглядів. Текст про вечори Франка досі шириться фейсбуком, як і матеріал про те, як дати раду вечірньо-нічним тигидимам котів. Хоча вони вийшли кілька тижнів тому.

Зараз до нас уже після першого відвідування повертається 15% читачів.

Що далі? Посилення того, що вже себе добре зарекомендувало, і — щільніше спілкування з читачами, аби вони були не лише споживачами медіа, а його повноцінними співтворцями.

Тому… маєте ідеї?

vechir@abo.media