Як медіа (навіть локальному) побудувати кореспондентську мережу: покрокова інструкція
Керівниця регіональної редакції «Сьогодні», каналів «Україна» та «Україна 24» Юлія Сухаревська ділиться лайфхаками
На співбесіді HR-директорка Медіагрупи «Україна» запитала мене: «Що будете робити, якщо вам оперативно треба знайти власкора у Харкові?» Це було шість років тому. «Ну, я знаю двох журналістів на «АТН», одного на «Simon», з кореспонденткою СТБ була на навчанні у Польщі, може, вона когось порадить. У Харків також переїхали кілька моїх колишніх колег з Луганська. І, звичайно, напишу пост на своїх сторінках у соцмережах», — не вагаючись відповіла я.
З того часу мій кадровий резерв значно поповнився, маю безліч знайомих журналістів і стрімерів у регіонах, називаю себе амбасадором локальних медіа. І працюю з редакцією мрії, яку будую за принципами ком’юніті. Звичайно, цей час приніс і непорозуміння, коли не сподобалися одне одному, коли хтось втомився, хтось змінив сферу діяльності, хтось так і не виріс до повноцінного власкора, комусь було некомфортно зі мною як керівницею.
Але Facebook, як і раніше, найкраще рекрутингове агентство.
Невеличким локальним редакціям складніше шукати співробітників, бо найбільш амбітні їдуть у великі міста, а найбільш професійні з тих, хто лишається, — йдуть згодом працювати в інші сфери. Гроші, так. І в редакціях може утворитися філіал другого курсу філфаку.
Та я впевнена, що виграє те медіа, яке невтомно будує власну екосистему: розгалужену кореспондентську мережу (навіть обласного рівня) та ядро активної цільової аудиторії. Усі учасники екосистеми — потенційні носії ексклюзивних тем і виробники оперативного, а часом і вірусного контенту.
Теми є там, де є небайдужий зацікавлений власкор.
Який працює з власною базою контактів, вміє шукати релевантних героїв, хоче, аби громада жила краще, тримає своє серце широко відкритим, яким би це пафосом не віяло.
Регіональна редакція каналів «Україна», «Україна 24» націлена на соціалку. Це сфера журналістики, яка бореться з системою, якій плювати на людину та її особисті проблеми.
Ми першими зайшли в реанімацію до дворічного Павлика, який боровся з коронавірусом і підтримали вінницьких лікарів, які не відходили від свого надскладного пацієнта. Після нашого сюжету зупинили будівництво магазину депутатки в так званому будинку Сковороди на Харківщині. На човні рятували жителів підтоплених чернівецьких сіл і показували катастрофічні наслідки руйнівної стихії. Розслідували хитрі земельні оборудки. Вривалися в будинки для психічнохворих, де персонал знущався над підопічним.
- Цей досвід може бути корисним локальним редакціям, особливо в рамках децентралізації, коли медіа може будуватися навколо громади і в інтересах громади. У нагоді стануть музейні працівники, вчителі, студенти заочних відділень, поштарі, секретарі сільрад, колишні дільничні — ба будь-хто, кому цікаво шукати історії.
- Фрілансерів і власкорів на першому етапі вчіть шукати місцеві теми, фокусуватися на інфоприводі, розуміти, що цікаво аудиторії.
- Не оцінюйте відразу за текстами, давайте шанс.
- Потім переходьте до другого етапу, коли кореспондент попередньо ретельно проговорює з редактором синопсис майбутнього матеріалу. Саме небайдужість редактора і його влучні уточнення допоможуть журналісту-початківцю в «полі» — якісно збирати й перевіряти факти.
- Аж потім переходьте до моєї улюбленої теми — сторітелінгу. Це коли зібраний фактаж стає завершеною історією. З логічною структурою, яскравою емоцією, небанальним героєм і легким письмом.
- А ще з віддаленими співробітниками треба розмовляти щодня. Обирайте прийнятний для вас формат. Та власкори не повинні відчувати свою відірваність від «центру».
І постійно шукайте талановитих людей. Як це роблю я: власкори з Житомира, Чернігова, аґов!
Вам також буде цікаво:
Я на 2 месяца окунулся в работу региональных медиа на востоке Украины. И вот что понял
Юлія Сухаревська, керівниця регіональної редакції «Сьогодні», каналів «Україна», «Україна 24»
