Як написати статтю-портрет: кого обрати героєм і про що розпитувати

Є чотири основні групи персонажів

Цікаві події у ваших містах, можливо, стаються і не надто часто, але там точно живе багато цікавих людей. Якщо добре придивитись, то таким буде кожен другий. Тому стаття-портрет — ідеальний жанр для міського сайту. Бо що таке місто, як не його жителі.

Портрети гарно читаються. На сайтах мережі «Або» вони збирають переглядів значно більше, ніж усереднений показник. Щоб привернути до них додаткову уваги, ми нещодавно створили Facebook-проект «Невипадкові», який акумулює історії про людей з усіх сайтів на нашій платформі The City.

Надихались, зокрема, легендарним проектом Humans of New York. Він довів, що цікаве можна віднайти в житті майже будь-кого: неймовірні історії розповідали про себе абсолютно звичайні люди, часто — випадкові перехожі. І це не тому, що усі вони виявились першокласними оповідачами. Просто ті, хто брали у них інтерв'ю, змогли розкрити своїх співрозмовників.

Отже, як написати цікаву статтю-портрет:

Оберіть героя

Ним може стати майже будь-хто. Але регіональні медіа часто орієнтуються на такий пунктик, як «заслуженість». Тому пишуть про художників, поетів, керівників ансамблів самодіяльності. Це також непогано, але так роблять усі.

Ми виділити чотири основні групи героїв, які варті уваги читачів. Хоча ваш потенційний персонаж може вписатись одразу у кілька з них.

• Знаменитості. Тобто будь-які люди, які відомі значній частині вашої аудиторії. Звісно, слово «знаменитість» у невеликому місті можна вживати лише умовно. Таким є, наприклад, директор місцевої школи чи популярна у районі весільна тамада. Перегляди тексту забезпечить ефект «спільного знайомого». А якщо напишете про когось такого, чиє ім’я часто гуглять, стаття буде набирати перегляди ще багато років після публікації.
• Герої. Цей тип персонажів можна охарактеризувати як «спільна гордість всього міста/району». Солдат, який повернувся зі Сходу з пораненнями та медалями. Пожежник, який витягнув з вогню дитину. Молодий місцевий боксер, який став чемпіоном України у своїй категорії. Досвід показує, що люди охоче діляться посиланнями на такі публікації у Facebook. Мовляв: дивіться, який у мене земляк!
• Успішні. Головна відмінність цієї групи героїв від інших — вони мають надихати. Сюди найкраще вписуються місцеві бізнесмени, які змогли і у яких все вийшло. Але розповідаючи про власника майстерні з пошиття піжам-кігурумі, пишіть в першу чергу про нього самого, а не про його виробництво. Ми ж бо готуємо статтю-портрет, а не кейс.
• Драматичні персонажі. Потенційно це найбільший і найбільш цікавий пласт потенційних героїв ваших публікацій. Тут головне — наявність історії, конфлікту, драми. Якщо добре постаратись, випитати щось подібне можна майже у кожного. Чому не написати про прибиральницю у місцевій школі, яка в дитинстві постійно прогулювала уроки, бо її батьки пиячили. Про продавчиню з місцевого ринку, у якої десь вдома лежить забутим червоний диплом філфаку. Про далекобійника, заробітчанина, людину з інвалідністю. Такі герої ближче до аудиторії і зрозуміліші вашому читачу, ніж хтось із «заслужених».

Час розмови

Домовляючись з вашим героєм про зустріч, одразу обговоріть те, що вона не буде короткотривалою. Щоб розкрити людину потрібно мінімум години дві. Краще — три-чотири.

Будьте готові до того, що за перші 60 хвилин ви можете не почути майже нічого цікавого. Якщо ваш співрозмовник людина не медійна (а так буде майже завжди), їй потрібен час, щоб розслабитись та довіритись журналісту.

Наприкінці розмови обов’язково попередьте, що, можливо, будете згодом ще телефонувати для з’ясування додаткових подробиць.

Місце зустрічі

Найкращий варіант — зустрічатись на території вашого героя. В нього вдома, на його робочому місці, або хоча б там, де він сам полюбляє проводити час. По-перше, це допоможе вашому співрозмовнику розслабитись, по-друге — дозволить вам зібрати про нього більше інформації. Пишете про коваля — зустрічайтесь у кузні, про тренера — на стадіоні.

Це важливо також для того, щоб зробити цікаві світлини до вашої статті. Ви ж прийдете на розмову із фотоапаратом, чи, у кращому випадку, із фотографом. А фон на світлині несе не менше інформації, ніж передній план.

До речі, налаштуйтесь на те, що маєте зробити мінімум 50 фото, обравши для них щонайменше п’ять ракурсів. Подякуєте собі за це, коли будете заливати матеріал на сайт.

Про що розпитувати

Людина — це рух. Тому, щоб розповісти про неї, найкраще наповнити текст конкретними випадками з її життя. Випитуйте історії. Схопившись в розмові за щось цікаве, починайте розпитувати деталі.

Більше-більше деталей.

У школі ваш співрозмовник залишився на другий рік у десятому класі. А чому? Закохався в циганку і втік з дому. А як її звали, скільки років їй було? Коли пішов від батьків, що прихопив із собою? Вона його кохала? Які подарунки їй робив? Тримав хоч якийсь зв'язок зі своєю сім'єю? Його шукала міліція? Як поставилась до цієї історії родина дівчини?

Не зупиняйтесь, поки усі деталі історії не вималюються абсолютно чітко. Потім рухайтесь далі.

До речі, не забувайте про диктофон. Гарного портрету по пам'яті не напишеш. Так, у вас потім буде кілька годин аудіозапису, які потрібно прослухати і хоча б частково розшифрувати. Але хто казав, що буде легко)

Не зупиняйте розмови поки…

Продовжуйте говорити із вашим героєм до тих пір, поки ви не відчуєте, що у вас є заголовок. А ще краще — кілька заголовків.

Тобто, співрозмовник має сказати щось таке, що по вашим суб’єктивним відчуттям збере максимальну кількість кліків, коли посилання на текст запостять у Facebook. Якщо ви самі слухаєте, затамувавши подих — це воно.

Євгеній Фролов, ментор Агенції розвитку локальних медіа «Або»

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook і тижневу розсилку від Білки. Там ми ділимося корисними лайфхаками для регіональних редакцій.