Як журналістам працювати з інформацією про цивільних жертв війни

“Ми писали про культуру, соціальні проєкти, медицину, корупцію, політику … Кожен і кожна з нас був фахівцем (-чинею) у певній тематиці.

А потім … 24 лютого. І кожен з нас тепер пише про війну. Ми – українські журналісти, люди, які щодня пропускають крізь себе дуже багато болю”.

Про це йдеться у короткому відео, яке зі своїми авторами – журналістами з різних галузей, створила платформа пам’яті Меморіал. І це відео дуже чітко ілюструє, як змінився фокус роботи українських журналістів після повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022-го року.

Тепер, журналісти всієї країни працюють заради перемоги та пам’яті про її ціну.

Нижче, кілька порад для тих журналістів, які пишуть про цивільних жертв війни. Ними, з власного досвіду, ділиться Юлія Лозинська, редакторка цивільного Меморіалу, яка постійно працює з цією темою.

Сучасні медіа – це дуже часто про швидкість, перегони у бажанні першим розказати історію, написати краще за інших, і отримати від цього всі дивіденди: зростання рейтингів, багато поширень і цитувань.

Працюючи з чутливими темами, не можна спішити. Треба зупинятись і думати: навіщо я хочу розповісти цю історію широкому загалу та які наслідки це матиме?

Про теми, які ми обираємо

У Меморіалі ми вважаємо, що кожне ім’я загиблої людини має бути назване. Саме тому ми публікуємо некрологи про всіх, щодо кого знаходимо інформацію.

Разом з тим ми пишемо великі історії. Обираючи теми лонгрідів, враховуємо різні нюанси. Ось три головні:

🔺 ️Ідея історії чи підбірки історій – що вони символізують та уособлюють, чим вирізняються з поміж інших, що можуть дати читачеві? Наприклад, герої, які знайшли власний спосіб подолання втрати. Ця історія важлива – вона може стати прикладом для інших – зокрема, тих, хто ще не впорався зі своїм болем.

🔺 Готовність героїв розповідати історію. Підготовка статті не має бути травматичною для людини. Емоційний стан героя повинен дозволити йому розповідати, ділитись. Крім моральної складової – це важливо для уникнення фактологічних помилок, адже людина може заплутатись у своїй розповіді, якщо емоції переповнюють її. Людина завжди на першому місці, а вже тоді журналістика.

🔺 Готовність журналіста працювати над історією про загиблих. Беручи тему в роботу, не можна пускати на самоплин процес спілкування: треба готуватись, що перед вами можуть розплакатися, треба вміти підтримати людину, допомогти їй розкритись, не тиснучи на неї.

Також треба бути готовим взяти на себе відповідальність розповісти історію втрати так, щоб вона не стала травматичною для героя. Наприклад, не додавати їй надмірної трагічності – у всіх сумних історіях ми намагаємося шукати світло в кінці тунелю, пишемо, як далі жити після втрати.

Для редакторів – окрема відповідальність

Обираючи тему, будьте максимально впевнені в ній. Коли автор зустрівся з героєм, який пережив втрату, провів з ним час, герой в очікуванні тексту. Але текст не виходить надто довго, або ж не вийде взагалі – це може стати болісним для героя. Тож вибір теми та подальша робота над нею має бути такою, щоби максимально уникати цих ситуацій.

Як готувати текст і говорити з тими, хто пережив втрату та які труднощі можуть очікувати?

Ідеальної формули, як говорити з людьми про їхні втрати, немає. Як немає єдиного способу людини проживати своє горе. Але у співпраці з журналістами ми виробили кілька важливих правил:

🔺 Процес підготовки до написання тексту передбачає збір усіх відомих на цей момент даних. Не змушуймо людину ще раз розповідати, як вона втрачала близьких, якщо вона це робила вже для інших ЗМІ неодноразово. Перепитуйте тоді, коли потрібно уточнити інформацію.

🔺 Розкажіть людині, що мотивує вас розповісти історію загиблого родича. Наприклад, з метою вшанування її пам’яті. Якщо це про проживання людиною втрати – поясніть, що її досвід може стати корисним іншим. Та разом з тим, не тисніть на людину цими аргументами, пам’ятайте: кожен має право проживати своє горе наодинці.

🔺 Якщо інформація про загиблого щойно з’явилась, і це знакова історія, яку ми хочемо взяти в роботу – стараємось зв’язатись із людьми, які знали загиблого чи загиблу, але не були дуже близькими.

Наприклад, можна спершу сконтактуватись з очільниками громад, де жили загиблі; школами, де вчились колись ці люди тощо. Не варто турбувати родичів у перші миті, коли вони дізнались про втрату. Хіба що вони самі бажають розповідати та ділитись горем.

🔺 Якщо родичі – поранені, перебувають у лікарні, ми можемо звернутись до них лише з дозволу лікарів, щоб була впевненість – це не нашкодить людині. Спілкування з дітьми, які переживають втрату, можливе лише після дозволу батьків або офіційних опікунів.

🔺 Як показує досвід: розмова наживо або по відеозв’язку дає можливість краще відчути та зрозуміти свого героя. Розділити його біль, підтримати, зблизитись. Ми намагаємось готувати тексти саме у такий спосіб.

Але тут для журналіста може стати викликом, як реагувати на сльози чи інші прояви сильних емоцій, коли людина ділиться своїм горем. Кожен журналіст шукає свої ниточки та емоційні зв’язки з героєм в таких ситуаціях.

Намагаємось не переходити особисті кордони спікера. Пам’ятайте, що перед вами перш за все людина, а вже потім — герой тексту та джерело інформації.

Раніше ми писали поради психологині: Як журналістам спілкуватися з рідними загиблих та не травмувати їх.

Чого краще уникати в текстах про загиблих?

🔺 Історії загиблих — це не про розбірки родичів між собою. Наші тексти не є майданчиком, де, наприклад, розлучені батьки загиблої дитини з’ясовують свої стосунки.

🔺 Історії загиблих — це не про кривавість і шок-контент. У тексті важливо не перейти межу між бажанням показати воєнний злочин Росії та надмірною деталізацією способу його вчинення.

🔺 Власних інтерпретацій події, додумувань — ми не пишемо, що “мама завжди сумуватиме за сином, якого ніколи більше не побачить”, якщо вона не говорила достеменно цього.

Дотримуючись цих рекомендацій, ви зможете уникнути травматичних ситуацій, як для рідних загиблих, так і для себе.

До речі, вам також можеш бути корисною інформація: Де журналістам шукати дані про загиблих і як перевіряти інформацію