Заради міста. Як видавець локального видання у 100-тисячному Пуебло намагався отримати бюджетне фінансування на медіа
Локальні медіа шукають ефективні та стабільні моделі роботи не лише в Україні
--
Стислий переклад матеріалу Ебі Стріп (Abe Streep) For Pueblo. What happened when John Rodriguez, a local publisher, sought public funding для Columbia Journalism Review
Пуебло — місто на півдні американського штату Колорадо, в житті якого визначальну роль завжди відігравали сталь і вугілля. Після краху металургійної галузі в 1981 році Пуебло надзвичайно постраждав. Безробіття тут досягло 18,9%, а до кінця десятиліття компанія Colorado Fuel&Iron, яка володіла місцевою металургійною фабрикою, оголосила про банкрутство. Після цього економіку намагалися розвивати у різних напрямках — однак наразі рівень бідності тут становить 24%, що вдвічі перевищує середній показник по країні.
“Це місто має бути кращим”, — зауважує 41-річний Джон Родрігес, який більшу частину життя прожив у Пуебло. “Це боляче. Здається, що у цьому місті — травма поколінь”. Він журналіст, який глибоко вірить, що єдиний спосіб для його рідного міста реалізувати потенціал — це протистояти своїм недолікам.
За його словами, довгий час міські ЗМІ “не звертали увагу на системні проблеми Пуебло, серед них і найстаріша щоденна газета The Pueblo Chieftain. Частково у місті панувала тенденція замовчувати все незручне. Десятиліттями місто страждало від зневажливого ставлення, лідерів, які усе провалили, та дрібних чвар, які стали на заваді змінам. Коли у 2011-му Родрігес придбав локальне щомісячне видання про культуру Pueblo Pulp, йому здалося, що йому вдасться це змінити.
Ідея полягала в тому, щоб критично подивитися на систему та людей, які визначають життя Пуебло
На початку він нічого не знав про журналістику, однак багато знав про південь Колорадо. У редакції завжди було відчуття, що їм всім ще треба багато чого довести іншим. І цей поштовх давав якраз Родрігес.
На піку розвитку у 2016-му Pulp щомісяця з реклами отримував близько $18 тисяч, причому більшість грошей були від конопляної індустрії. На той момент у редакції працювали редакторка новин Кара Мейсон, 3 молодших співробітники і фрілансери, які постійно змінювалися — більшість із них були студентами. Родрігес часто засиджувався в редакції ночами — він хотів зростання, однак прогрес був слабким.
Здавалося, що він ніколи не зможе знайти правильного комерційного менеджера, який би відповідав концепції видання
За словами Кари Мейсон, обмежувати дохід видання міг агресивний підхід редактора. Багато хто казав: “Чому б вам просто не написати щось хороше про місто”. Однак це не те, що потрібно було Пуебло.
Родрігес нажив собі ворогів у місті, особливо у газеті The Pueblo Chieftain. У 2018-му її продали великій медіакомпанії GateHouse Media, а за словами Родрігеса, вона перетворилася на інформаційний бюлетень міської влади Пуебло.
Рівень журналістики в Pulp був вищим, ніж той, до якого звикли мешканці міста
За словами міського голови, у Chieftain могли просто опублікувати їхню історію, просто змінивши декілька слів. Родрігес же завжди був справедливим і жорстким, часто не погоджувався з мером.
Все ускладнилося весною 2020-го, коли Родрігес переживав ту ж фінансову кризу, що й керівники інших місцевих редакцій. До цього ще й додалася раптова криза через коронавірус. Він почав розпитувати про допомогу. Подав заявку на позику від Програми захисту зарплати та отримав грант у розмірі $5 тисяч від Google та резервного фонду міського бюджету. Згодом з місцевого коледжу до нього надіслали декількох перспективних студентів-журналістів. Однак до середини квітня Родрігес звільнив останнього штатного колегу і закрив друковане видання Pulp, лишивши виключно онлайн. “Я відчуваю, ніби переставляю стільці на “Титаніку”.
Потім до нього прийшла смілива, хоч і трохи відчайдушна ідея.
Якщо медіа працюють в інтересах суспільства, то й мають отримувати бюджетне фінансування. З цією ідеєю він пішов до мера, виборних чиновників на окрузі, міської ради — і запропонував керівникам міста підтримати його ЗМІ
“Ми перебуваємо в новому світі. Але я думаю, що Pulp, який допомагає Пуебло, має бути нашим майбутнім”. Він визнав, що така пропозиція не була простою і викликала б додаткові питання. “Хто хоче фінансувати видання, яке може розкритикувати людей за погану роботу?” Він сам не був у цьому впевнений.
***
Десятиліттями газети та журнали використовували переваги рекламної моделі існування і дозволяли читачам мало платити за товар — журналістику та перевірені факти, які насправді коштують дорого. А потім з’явився інтернет. Ціни на рекламу впали, інвестиційні фонди почали скуповувати газети, які вже мали проблеми, скорочували видатки та команду, і потім швидко отримували прибуток (так, наприклад Alden Global Capital фактично володіє 50 щоденними газетами в США). З 2008 року кількість робочих місць в американських газетах впала на 51%, а у 2019-му видавці наймали менше людей, ніж вугільні шахти.
Згодом стало зрозуміло, що неупередженість медіа ще не означає, що воно матиме більше прибутків, ніж конкуренти. З’явився клас донорів, які приєдналися до Facebook та Google, які на той момент вже видавали невеликі гранти. Але у такому рішення для медіа немає стабільності.
У 2018-му в штаті Нью-Джерсі створили громадську організацію Civic Information Consortium, яким керувала незалежна рада, сформована з представників 5 державних університетів. Вона видавала стипендії журналістам і гранти для медіа. За ці роки держава виділила на ці потреби $2 мільйони.
Журналістам старої школи потрібно зрозуміти, що ідея державного фінансування не обов’язково означає надмірний вплив на медіа. І запит на цю ідею високий
Лише за останні 2 роки члени Конгресу від обох партій внесли п’ять законопроєктів, спрямованих на активізацію діяльності місцевих ЗМІ, за допомогою антимонопольних звільнень, податкових пільг та інших засобів. Хоча жоден із них поки що не пройшов.
***
Наступною ціллю був Колорадо. На початку 2019 року до Родрігеса звернулися представники Colorado Media Project, проєкту який формує майбутнє журналістики у штаті. За результатами дослідження вони підготували звіт “Місцеві новини — суспільне благо”. І навіть намагалися донести його результати до влади. Однак перші спроби просунути ідею державного фінансування журналістики не знайшли там підтримки.
Коли Родрігес придбав Pulp, йому довелося все опановувати з нуля — дизайн, видавничу справу і бізнесову складову медіа. У січні 2012-го вийшов перший номер, сповнений позитивними новинами — наприклад, про середню школу, яка показувала високі успіхи. Відвідуваність сайту становила майже 150 тисяч — це як все населення округу Пуебло.
Концепція видання на той момент не була відшліфована до кінця. Тож Родрігес почав проводити неформальні зустрічі з читачами в редакції. Видання завжди приваблювало студентів, які готові були працювати за невелику плату. Однією з таких була Кара Мейсон — вони одразу знайшли спільну мову і почали проводити перші розслідування, які заявили б про амбіції видання. Однак за декілька років вона змінила місце роботи — і переїхала до іншого міста. “У нас не було грошей, але Джон хотів більшого. У мене було враження, що він завжди вимагав багато”.
***
Родрігес працював вдень і вночі, попри смерть батька, собаки та коронавірус, однак скільки ще протримається у такому режимі, не знав. Тож попросив фінансової допомоги у Colorado Media Project, однак там йому відмовили. Не маючи іншої підтримки, він вирішив попросити її у тих, кого критикував у власних матеріалах — щоб зберегти локальну журналістику. Можливо, Пуебло міг стати унікальним тестовим кейсом, шансом для місцевих жителів визначити, що ж їм потрібно, і врятувати власну історію.
Наприкінці квітня Родрігес надіслав детальну пропозицію голові міської ради, в якій виклав план.
Згідно з ним, кошти, які зазвичай виділяли на туризм, могли б спрямувати на локальні медіа, у формі грантової підтримки. Отримати шанс на допомогу мали всі медіа. ЗМІ у свою чергу надаватимуть безкоштовну рекламу місцевому бізнесу (або ж зі знижкою)
Представники влади пообіцяли обміркувати пропозицію, однак здивувалися, чому мають фінансувати медіа, а не власне бізнес, який мав у них рекламуватися. Видавець також намагався донести цю іде меру. Однак той відповів, що гроші платників податків навряд чи треба використовувати для підтримки ЗМІ, адже є більш нагальні проблеми.
Одним із ключових аргументів було те, що місцеві ЗМІ — це не лише історія про новини і тексти
Вони також впливають на місцеву економіку. Історія про бізнес чи ресторан може принести прибуток цьому місцю. А якісне представлення Пуебло та регіону сприятиме розвитку туризму в майбутньому. Однак ідея не знаходила підтримки і далі розмов справа не йшла, адже подібних прикладів у інших громадах не було.
Бути першопрохідцями місцева влада не бажала
У серпні Родрігес остаточно втомився і переїхав в гараж, який ділив з художником і автором обкладинок Pulp та використовував як офіс. “Більше немає бажання отримувати державне фінансування, щоб зберегти локальні новини”, — зазначив він.
***
Через деякий час видавець прийняв пропозицію стати комунікаційником у міській раді — його сферою відповідальності був коронавірус.
Pulp він збирався закрити, а сам перейти “на іншу сторону”. Хоча відчував, що робота не завершена, лишався залежним від новин і не хотів, щоб локальну журналістику у Пуебло врятував хтось інший
Для Родрігеса це також був спосіб просто отримати зарплату і нарешті трохи відпочити.
Більшість журналістів у певний момент усвідомлюють, що робота не любить тебе так сильно, як ти любиш її
Мер був задоволений — редактор, якого він відмовився фінансувати, тепер працював на нього, писав пресрелізи та інформаційні розсилки.
За деякий час Родрігес почав ділитися своїми враженнями щодо ситуації. “Робота на мера чітко вказала на недоліки новинної журналістики у Пуебло. Не буду заперечувати — я змусив замовкнути доволі гучний голос. Через загальний стан журналістики мені довелося особисто виживати, однак я залишив місто ще в гіршому положенні”.
Офіційного повідомлення про закриття Pulp він так і не видав — це було б схоже на поразку. Можливо, хтось інший візьметься за управління виданням. Тож сайт продовжує існувати і далі.
Читайте також:
Як коронавірус вплинув на локальну журналістику та інші результати Digital News Report
Юліана Охотнік, менторка Агенції розвитку локальних медіа “Або”
