Чути, говорити, змінювати. 5 речей, яких можна навчитись у журналістів-медіаторів

Агенція медійного росту АБО створила першу в Україні спільноту журналістів-медіаторів. До неї входять медійники з 9 громад прифронтових областей. Журналісти-медіатори — це ті, хто на рівні експертів знається у темах функціонування і розвитку міст. Що можуть запозичити інші редакції, щоб впливати на розвиток своїх громад, розповідає менторка Марія Оринчак.

Ще на старті проєкт «Медіатори громад» від Агенції медійного росту АБО вражав мене своєю комплексністю. За 9 місяців журналісти мали перетворитись у ефективних посередників між владою, громадським середовищем та бізнесом. В аналітиків, які розберуться з pains, gains i jobs мешканців громади. А ще — в амбасадорів, які розповідатимуть про свої містечка на національному рівні.

І разом з тим — вже в процесі ініціюватимуть та творитимуть позитивні зміни, результати яких відчутні тут і зараз. Бути менторкою людей, яких усе це не лякає, — це ще той виклик. Виклик, в якому було багато експериментів, дедлайнів, невдач, а головне — точок зростання і досвіду, який може бути корисним не лише спільноті журналістів-медіаторів. Про 5 ключових моментів, які можуть запозичити творці медіа з інших громад — далі.

Створювати безпечний простір для розмови. «То не на камеру, але…» Скільки разів ви чули від співрозмовників цю фразу? І скільки разів дуже-дуже хотілось зробити щось з цією інформацією? Через формат глибинних інтервʼю журналісти-медіатори дали можливість управлінцям, активістам та мешканцям громади розповісти про те, що часто залишається за кадром. Одна тема, один скрипт розмови, десятки спікерів — це те, що допомогало медіаторам зрозуміти, що реально болить мешканцям громади і що заважає творити зміни.

Фокусуватись на темах, які ведуть до змін. Медіатори Жовтоводської громади обрали темою досліджень “Як зробити жителів громади активнішими учасниками міського життя?”. Опрацювавши результати глибинних інтерв’ю, команда вирішила показати самим мешканцям, що місту є чим пишатись, є шляхи, як розвиватись і зараз. Це особливо важливо для громади, в якій все ще відчутні наслідки кризи ідентичності після закриття уранових шахт і пов’язаних підприємств.

Ключова ідея, яку медіатори транслювали кожним своїм матеріалом, це те, що розвиток громади сьогодні — це відповідальність самої громади. І саме в час реалізації проєкту в місті з’явились чимало ініціатив, які роблять життя містян комфортнішим. Звісно, складно виміряти, наскільки вплив на це мала саме робота медіаторів, але беззаперечним є той факт, що своєю працею медіатори допомагали цим ініціативам стати більш впізнаваними та ефективними.

Так, наприклад, редакція медійно підтримала ініціативу Майї Труш — внутрішньо переміщеної особи, з проведення толоки у парках й скверах. Завдяки медійній підтримці наступні толоки почали збирати більше людей — якщо раніше участь брало 16 людей — то після висвітлення почало приєднуватися понад 20. Загалом у місті відбулось вже близько 5 таких толок.

Також за підтримки редакції, за словами Майї, вдалось знайти партнерства з приватними підприємцями, які торгують будівельними та побутовими матеріалами. Це дозволило зробити толоки більш комфортними та невитратними для їх учасників.

Ставати епіцентром громадських дискусій. Коли востаннє у вашому місті відбувались громадські слухання чи обговорення? Якщо ніколи, це не означає, що мешканцям немає що сказати чи немає ідей, якими б вони хотіли поділитись. Швидше за все, у громаді просто немає майданчика, який дозволяв би це зробити. Досвід журналістів-медіаторів показує — таким майданчиком можуть ставати локальні медіа. Кожна з редакцій проєкту провела 5 круглих столів. У фокусі обговорень найрізноманітніші теми — від проблем бездоріжжя до розвитку економічної спроможності міст.

«Я дуже хвилювалася, щоб ці заходи не перетворилися на формальність, а дійсно були корисними для учасників. Я вклала в них багато часу, нервів і зусиль, і хоча не можу точно сказати, чи вдалося вирішити всі проблеми міста, після кожної зустрічі мені писали люди, які ділилися тим, як ці події стали важливими для них», — ділиться медіторка Жовті Води.Сity Тетяна Потоцька.

Що події були корисними свідчить і те, що після них жовтоводці активно налагоджували партнерства. А напередодні фінального круглого столу, про те, як активізувати жовтоводців для участі в розвитку міста, до Тетяни звернулась представниця локальної громадської організації з проханням, щоб уся їх молодь відвідала круглий стіл, бо тема надзвичайно актуальна і цікава. Словом, очікуємо через кілька років згадок про те, як круглий стіл мотивав сьогодні ще зовсім юних жовтоводців творити зміни.

Гучно говорити про своє місто. Чи є хтось, хто краще за журналістів, розуміє, що цікавить інших журналістів? Українські міста — це люди. І дуже важливо, щоб кожне українське місто мало свій голос, який звучить гучно. Для Мирнограда та Покровська, які на лінії фронту, цим голосом стала медіаторка Наталія Бірюкова, яка разом з Ігорем Очеретнім досі документує життя в місті для локального телеканалу та онлайн-медіа “Свої”. А ще — кілька разів на тиждень включається в національні ефіри чи спілкується з іноземними журналістами, щоб про Покровськ не забували.

«Часом мені здається, що про місто Мирноград, що є на Покровському напрямку активно заговорили в національних медіа через мене. Бо раніше звучав тільки Покровськ, а про біду інших населених пунктів, що поруч з ним, якось не згадували. А місцевий паблік “Мій Мирноград” попросив стати голосом міста і я озвучила їх ролик про своє місто. І, звичайно, відгукуюсь завжди, коли просять говорити і про Покровськ. Особливо цінно, коли це роблять не лише українські, а й закордонні медіа», — ділиться Наталя.

Бути тою зміною, яку хочеш бачити у суспільстві. Ці слова приходять мені на думку, коли аналізую роботу редакції Петропавлівка.Сity. Це найменша з громад, які брали участь у проєкті — тут лише близько 8000 мешканців.

Громадські простори, арт-центри, молодіжні хаби тут — це лише мрія. А діалог з владою, державно-приватне партнерство — це щось з розділу фантастики. Ваша думка, ваші відчуття важливі, а зміни — можливі. Ось що важливо було журналістам-медіаторам показати мешканцям громади на цьому етапі. І Дар’ї Юдіній, Крістіні Мельніченко та Діані Дмитрюк це вдалось.

Вони не просто визначили, що людей найбільше турбує чистота й охайність вулиць та дитячих майданчиків селища, а й почали змінювати ситуацію — зібрали круглий стіл, взяли рукавички, пакети для сміття, зібрали громаду на толоку і зробили селище значно охайнішим.

Отож, хоч досягти всіх цілей проєкту на початку здавалось mission impossible — сьогодні мої менті саме такими і є. Вони живуть в кардинально різних громадах, які потребують дуже різних форм медіації. А відтак і журналісти-медіатори реалізували себе по-різному під час проєкту. Кожен і кожна в той спосіб, який був найактуальнішим для їх громад цьогоріч.