Менторство в проєкті зімнотворчої журналістики. Як це було
У будь-якого масштабного проєкту є чітка концепція і конкретна мета. Це як рекламна кампанія певного продукту чи послуги. Я вважаю, що Медіатори громад — став і тим, і іншим. Як продукт: якісне медіа з продуманою контент-стратегією.
Як послуга: програма навчання ефективної журналістики, медіаторства, амбасадорства тощо. В результаті, журналісти отримали хард і софт скілли, досвід, а громади — фахівців, що стали національними експертами з розвитку громадянського суспільства.
Принаймні, таким побачила проєкт я, як менторка, що прийшла під його завершення і взяла під шефство три редакції: Красноград.Info, Новинар.City, Южне.City.
Що за медіатори?
Медіатори громад — ініціатива агенції медійного росту «Або». Проєкт, розрахований на дев’ять місяців і участь в ньому взяли журналісти з дев’яти медіа.
Медіатори — це журналісти з навичками фасилітаторів, модераторів дискусій, амбасадори своїх громад. Основне, чого прагнули в «Або» досягти цим проєктом: зробити журналістів змінотворцями в своїх громадах, ефективними посередниками між людьми та владою. Коли копати глибше — налагодити діалог між громадою та владою, показати людям, що на зміни можна не чекати, їх можна впроваджувати своїми силами.
І якщо з посередництвом все більш-менш ясно, то про змінотворство варто пояснити. Працює так (коли працює):
- Медіатор проводить опитування з актуального питання/проблеми серед місцевих. Наприклад, в Краснограді, Балті та Южному це, зокрема, проблема безпритульних тварин. Вона існує давно і, переважно, займаються цим зооволонтери. Громада бідкається: тварини кидаються на людей, собак і кішок травлять тощо. Влада каже, що зараз війна, грошей немає або вони є, але точно не на тварин.
- Журналісти роблять серію матеріалів довкола проблемного питання: інтерв’ю з тими самими зооволонтерами, сюжети з коментарями місцевих жителів. Також журналісти шукають успішні кейси в інших громадах: як вирішили або знизили градус питання? Можливо це грант або включилась громадська організація? Суть — винести ситуацію в інформаційне поле громади, показати приклади, як можна вплинути на питання.
- Журналісти проводять заходи з громадськістю і шукають рішення. Мова йде про формат круглих столів. Несподівано (для мене) цей, на мій погляд, нафталіновий формат показав свою ефективність. І людям, і владі було зрозуміло, що чекати від такого заходу. Але, напевно, особливо влада не очікувала, що круглий стіл стане не про поговорити і розійтися, а дійсно пошуком рішень, мозковим штурмом і купою відкриттів. Зокрема, в Южному та Балті під час проведення круглих столів з питання безробіття (місцеві нарікали, що немає роботи) виявилось, що люди просто не поінформовані, наскільки багато можливостей надає держава. Варто звернутися до центру зайнятості. Навіть є готові ідеї для започаткування бізнесу (в Балті існує запит на клінінгові послуги, але немає тих, хто ці послуги надає). І гранти на це також є, ще й вас можуть навчити робити бізнес-план.
- І ще не все, так. Далі якраз найцікавіше, медіаторське — постійне нагадування всім відповідальним (це про владу, чиновників) про те, що питання залишається відкритим, проблема існує. Можливо, ще стаття чи інтерв’ю, повідомлення в особисті учасникам. Іноді достатньо просто запитати: «Ну як, що змінилось після круглого столу, є результати»?
Зазначу, навіть публікації формату «один день з представником певної професії» мали конкретні цілі. Зокрема, в Южному опитування місцевих показали, що людям вкрай важливий затишок міста. А це — благоустрій. Тому в Южне.City є стаття «одного дня» з директором КП «Екосервіс».
В Краснограді журналісти помітили багато нарікань на роботу працівників міськводоканалу і захотіли показати, як важко працюють ці люди. Тут одразу антикейс: дива не сталося, ставлення не змінилося, але, можливо, просто не вистачило матеріалів з теми, часу на висвітлення. Адже в громадах є більш нагальні питання.
Медіаторству треба вчитися
Робота з журналістами полягала, в першу чергу, з навчання. Всього пройшло 12 вебінарів (в тому числі, воркшопів). Зокрема, про роботу зі штучним інтелектом, розробку та створення редакційної політики, про майстерність проведення дискусій та модераторства, фасилітації, про те, як створювати цікавий та розважальний контент на важливі та складні теми тощо.
Що з цього вийшло? Контент-план, план проведення круглих столів, фокус групи для проведення досліджень. Останнє — глибинні інтерв’ю, які ніде не публікувались і мали допомогти журналістам виокремити приховані болі містян, побачити, що їм насправді подобається в своїй громаді, чому вони тут залишаються. Я вже згадувала тепле ставлення южненців до благоустрію міста. Власне, глибинні інтерв’ю виявили цю особливість громади. У статті-підсумку роботи в проєкті медіаторки Віолети Бондар ви знайдете цей та інші інсайти.
До бази знань журналістів також належать успішні кейси міст та селищ України, громадських організацій, які змогли знайти можливості, гранти, порозуміння… Це завжди про те, як вийти з власної бульбашки і перейняти досвід інших, дуже схожих на вашу громад. Проблеми ті самі, питання схожі, навіть бюджет чи його відсутність вас об’єднують. Але можна знайти вихід і, наприклад, створити притулок для жертв домашнього насильства.
Нетворкінг на офлайн навчанні
Навчання онлайн — історія актуальна та необхідна, але ще під час ковіду всі ми зрозуміли, наскільки важливо живе спілкування, фізична присутність на заході. Так формуються спільноти з тісними зв’язками, теплі контакти. Тому для журналістів-медіаторів провели три офлайн-події: триденні навчальні кампуси, куди запросили журналістів, громадських діячів, блогерів, навіть чиновників тощо.
Це експерти національного рівня, які іноді мають готові рішення — покроковий мануал створення спільноти, бренду міста, культурного чи мистецького простору в індустріальному і, на перший погляд, нецікавому з точки зору туризму, міста.
Команда «Або» запрошувала фахівців, які створювали корисні інструменти для роботи журналістів (для фактчекінгу, розслідувань). Спікером, наприклад, став Максим Нефьодов, засновник Big Recovery Portal. Неабиякий досвідом в написанні статей на складні теми поділилась Дар’я Бура, журналістка Invictus Games Team Ukraine та Характер.media.
Редактори та засновники видань, що палили фішки своєї роботи, ділились корисними сервісами та власними історіями пошуку тем, болями та проблемами. Мова йде про Світлану Максимець, шеф-редакторку онлайн-журналу Weekend.Today та Дмитра Тищенка, засновника сумського онлайн-журналу «Цукр» (Суми). .
Кейси та антикейси — іноді це одне й те саме
Навчання — це добре, стратегія і контент-план — ідеально, але що вийшло? Насправді, в рамках цього проєкту було регулярне звітування по виконаній роботі. В тому числі, журналісти шукали підтвердження ефективності своєї діяльності. Як от повідомлення від мера чи запис особистої розмови з ним (нею), де міськголова підтверджує: так, ми зробили це після того, як ви висвітлили тему в своєму медіа, провели круглий стіл.
Однак, по-перше, іноді влада прагне приписати заслуги виключно собі, по-друге, чиновники, керівники тих чи інших структур насправді переживають, що громада усвідомить свій особистий вплив чи вплив медіа. По-третє, є ще безліч регіональних особливостей. Наприклад, іноді люди… бояться. Часом це ірраціональний страх. Наприклад, я от зараз розкажу, що ви нам допомогли — влада перестане допомагати.
Але є підтверджені кейси. Новинар.City мали конкретне підтвердження, що якісний пандус у місцевому ПриватБанку встановлено саме після моніторингу доступності Балти нашими журналістами. Цей моніторинг вони представили у відеосюжеті під час круглого столу на тему доступності та безбар’єрності міста. Хоча, коли я зателефонувала директорці цієї філії, вона запевняла мене, що пандус замінили планово. Мовляв, ми самі знали про цю проблему і були в процесі вирішення.
Також журналістка-медіаторка, водночас небайдужа міська жителька Людмила Шелих, провела ціле дослідження та розслідування, в результаті якого з продажу біля однієї з міських шкіл прибрали цукерки сумнівної якості.
Зокрема, пані Людмила взяла інтерв’ю в сімейної лікарки Тетяни Левицької, в якому дослідила тему, розказала про факт продажу дітям підозрілих за складом цукерок: «Солодкий обман: як сучасні продукти загрожують дітям — у розмові з сімейною лікаркою з Балти».
Фінальним акордом журналістка провела інтерв’ю з головним спеціалістом Подільського управління Держпродспоживслужби Володимиром Глуховим. Фахівець, зокрема, підтвердив, що цукерки у вигляді сигарет, які продавали дітям, не мають належного маркування, а отже — їх якість під питанням.
Підтверджений кейс маємо і від Южне.City. У травні журналісти-медіатори редакції провели круглий стіл з проблем екології. Запросили представників громадських організацій, еко-активістів, місцевих жителів та представників влади. Увагу привернула проблема стихійного сміттєзвалища у селі Сичавка. Новопризначений начальник місцевої муніципальної варти Іван Сур’єв відзначив: «Саме переглянувши матеріал з засідання круглого столу я зрозумів наскільки це болюче питання. Крім того, це дало мені змогу усвідомити глибину цієї проблеми та необхідність швидких дій. Зараз ми активно працюємо над вирішенням ситуації зі сміттєзвалищем. Наші зусилля спрямовані на покращення ситуації та забезпечення чистоти та порядку у нашій громаді. Дякую за те, що порушуєте такі суспільно-важливі моменти!»
В Медіаторах громад є й антикейси — те, що ми не можемо підтвердити. Але я мало вірю в такі збіги. Наприклад, медіаторки Єлизавета Литвиненко та Дар’я Волобуєва з Красноград.Info піднімали актуальну проблему безпритульних тварин в своєму місті. Єлизавета проводила опитування — Проблема безпритульних тварин у Краснограді. У якому районі їх найбільше та що з цим робити?
Дар’я знімала сюжет Собаки нападають на людей в Краснограді. Як виправити ситуацію?
Ще було інтерв’ю з зооволонтером Євгенієм Литвиненко. Чоловік розповідав, зокрема, з якими громадськими організаціями співпрацює, хто йому допомагає рятувати тварин. Наприклад, він згадав зоогрупу «Ніка».
На початку серпня наші журналістки звернули увагу на цю публікацію у Фейсбуці (Наталья Бондаренко — зооактивістка):
Враховуючи, що проблема безпритульних тварин — не нова, цікаво, що вона почала рушити з мертвої точки саме після того, як тему підняли медіаторки.
Хоча, може це дійсно збіг, як і безліч інших кейсів без прямого апрува ефективності роботи наших журналістів. Також відзначу, ймовірно, результати стануть помітними ще трохи згодом. Але, як зазначила одна з представниць громади, з якою співпрацювали медіатори, має значення вже те, що ту чи іншу тему зробили помітною, вказали на неї не тільки владі, а й громаді.
Так, журналісти Южного показали людям, що місту потрібна Молодіжна рада, її слід створити і для цього можна використати досвід інших громад.
А журналісти Красноград.info привернули увагу мешканців до проблем маломобільних людей: «Коли в Краснограді буде сучасне соціальне таксі? Приклад реалізованих проєктів в інших громадах України».
Медіаторка навіть створила електронну петицію, щоб ініціювати закупку необхідного транспорта, але, на жаль, красноградці неохоче підписують її.
З іншого боку, ми отримали фідбек від читачів і з’ясували, що їм не зручно і не зрозуміло, як підписувати цю петицію. Від себе додам, що і я сильно не одразу змогла це зробити. Але це вже зовсім інша історія і завдання для інших медіаторів.
